За час здійснення земельної реформи відбувся перерозподіл і подрібнення земель, зруйновано систему їх використання, яка передбачала впровадження системи сівозмін, бездефіцитний баланс гумусу і поживних елементів та ґрунтозахисну систему землеробства. Як наслідок, втрачається родючість ґрунтів, особливо небезпечних масштабів набула їх деградація, погіршення стану, складу, корисних властивостей та функцій ґрунтового покриву.
Практично не розроблялися проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, що стало головною причиною хаотичного перерозподілу земельних ресурсів, недотримання узгодженості еколого – економічних і соціальних інтересів суспільства, порушення екологічної збалансованості і стабільності довкілля та агроландшафтів.
Сільськогосподарськими підприємствами не впроваджувалася самозабезпечуюча поживними речовинами система сівозмін, мінімізація обробітку ґрунту, допускався посів просапних культур вздовж схилів, що призводив до змиву родючого шару ґрунту, його руйнування.
Згідно Закону України від 04.06.2009 № 1443-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів» із внесеними 20.12.2011 року до нього змінами істотно змінено правила використання земель сільськогосподарського призначення, а саме земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні використовуватись відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.
Зокрема, з 01.01.2013 року використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від трьохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою – тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На період до 1 січня 2015 року вимоги щодо використання земельних ділянок
сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського
виробництва згідно розроблених та затверджених в установленому порядку проектів
землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та
впорядкування угідь поширюються лише на тих землевласників та землекористувачів,
які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва площею більш як 100 гектарів.
На сьогоднішній день в області налічується 600 сільгосптоваровиробників які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва більше 100 га. в яких в користуванні близько 760 тис.га., з них 23 які вже мають проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь. Крім того в області укладено з ліцензованими організаціями 137 договорів на розроблення таких проектів землеустрою.
Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, визначають: розміщення виробничих будівель і споруд; організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни, виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури; визначення типів і видів сівозміни з урахуванням спеціалізації сільськогосподарського виробництва; складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозміні; проектування полів сівозміни; розробку плану переходу до прийнятної сівозміни; перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.
У кінцевому результаті сільськогосподарський товаровиробник в своїй діяльності має керуватись проектом, який забезпечить раціональне і ефективне використання усіх земель, створить сприятливі умови для підвищення продуктивності праці, мінімізації капіталовкладень, врегулює питання призупинення ерозійних процесів, визначить площі земель використання яких є економічно неефективним та екологічно небезпечним.
Що стосується складання сівозмін, то їх класифікують за такими ознаками: використанням, провідними культурами і кількістю полів.
За використанням визначають наступні типи сівозміни:
– польові (вирощують переважно польові зернові і технічні культури, на долю яких у цих сівозмінах припадає понад 50% усієї площі);
– кормові (вирощують переважно кормові культури, до таких сівозмін відносяться прифермські і лукопасовищні сівозміни);
– спеціальні (вирощують переважно певні специфічні культури, які не доцільно вирощувати в польових сівозмінах – овочеві, рисові, льонові, а також ґрунтозахисні).
За наявністю провідних культур у сівозмінах визначають їх види. Наприклад, за вирощування переважно зернових і просапних культур таку сівозміну називають зернопросапною. Виділяють також зернопарову, зернопарокартопляну, просапну та інші сівозміни.
Крім того, при складанні сівозмін необхідно враховувати нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах.
Кабінет Міністрів України затвердив Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь. Відповідна постанова № 1134 датована 2 листопада 2011 року.
Проект землеустрою розробляється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування або суду про проведення робіт із землеустрою та укладеного відповідно до нього договору між землевласником (землекористувачем) та розробником проекту землеустрою, що має дозвіл (ліцензію) на проведення робіт із землеустрою та відповідний склад фахівців.
